Тисячоліттями складалась етнічна карта Європи, складна й заплутана. На зорі історії народи приходили й осідали тут, змінюючи один одного. З часом одні з них зникали, натомість народжувалися нові. Так кожен народ вніс свою лепту в будівництво великого будинку європейської культури. Приносили вони й свої таємниці, багато з яких не розкриті й понині.
Одним з таких загадкових племен були кельти. У стародавності їх називали й по-іншому - галлами або галатами. Ще й сьогодні ця група індоєвропейських народів порівняно погано вивчена історичною наукою. А тим часом багато вчених ставлять значення її культури в один ряд з досягненнями античного світу. І не дарма. Адже саме кельтська література, одна з найдавніших літератур Європи, подарувала нам легенди про короля Артура й лицарях Круглого стола, казковий світ ельфів і фей ірландських саг. Кельтське суспільство піддалося феодалізації на кілька сотень років раніше інших народів. Їхні жерці-друїди, відомі в античну епоху як хоронителями таємної мудрості, і зараз викликають суперечки, а багато сучасних традицій ідуть коріннями в кельтське минуле. Так, наприклад, Геловін - День Всіх Святих - або страшна Вальпургіїва ніч, мають у своїй основі древні кельтські містерії - Самайн і Бельтайн.
Зараз від кельтів-галлів залишилися лише декотрі - ірландці, горяни Шотландії й деякі інші народи на північно-заході континенту. Але багато століть назад усе було інакше. Чи замислювалися ви коли-небудь, що загального між древньою назвою Франції - Галлія, Галисією в Іспанії, Галатією у Малій Азії, містом Галаті на Дунаю й Галичиною у Західній Україні? У свій час всі вони були покриті поселеннями й містами кельтів. Наводячи жах на всі древні народи, кельти захопили великі території. На межі нашої ери від цього народу багато в чому залежало те, як буде розвиватися історія Європи. Кельтам удалося розгромити древню цивілізацію етрусків. Під їхніми мечами трясся і Рим - в 390 році до н.е. його легіони були розсіяні, а саме Вічне місто розграбоване й спалений. Інша група кельтів діяла на Балканах. Сам Олександр Македонський, коли зустрів їх тут в 335 році до н.е., не ризикнув вступити в бій, коли на питання, чого кельти побоюються найбільше у світі, вони відповіли, що бояться тільки, щоб небо не впало на них.
Йшов час, і кельти залишили завойовницькі походи, розселившись на величезних просторах Європи. По території нашої країни проходив східний кельтського світу. На думку багатьох дослідників, Карпатська улоговина й інші західні райони стали базою, звідки кельти робили свої набіги на інші країни, і бастіоном, що захищав самих кельтів зі сходу. Ця гіпотеза, так само як і кельтське походження назви Галичина, підтверджується археологічно. Систематичні розкопки колишніх кельтських областей почалися тут досить давно й тривають понині. Їхні результати приводять нас до переконливого висновку: на рубежі нашої ери кельти заселяли ряд територій сучасної Західної України й залишили глибокий слід у їхній історії.
Перший пам'ятник чисто кельтського походження був знайдений ще в 1962 р. у районі села Бовшів, в одинадцятьох кілометрах від древнього Галича. Це був ремісничий комплекс - майстерня кельтського гончаря, з більшою кількістю інвентарю. Хоча й раніше до археологів потрапляи окремі екземпляри або групи кельтських речей, існування цієї культури в Україні здавалося спірним. Відкриття в селі Бовшів розвіяло всі сумніви - кельти це частина й нашої історії. Пізніше такі знахідки перестали бути одиничними. Вони чекали дослідників в усі нових і нових областях. У верхньому плині Західного Бугу були виявлені скарби монет I-XI століть до н.е., у верхнє Подністров'я - кельтське поховання.
Більше ста років проводилися розкопки в басейні ріки Тиса, де кельтські поселення були найбільш численні. Саме тут, у районі міста Мукачеве, був відкритий великий кельтський ремісничий центр, справжнє місто, найсхідніше з відомих у Європі. У цих же місцевостях було виявлено більше двохсот поховань кельтів. Як правило, площа кельтських селищ в Україні не перевищувала одного гектара. Зате дуже багатий археологічний матеріал: залізні й бронзові знаряддя праці, посуд і особливо багато зброї - мечі, списа, дротики, щити, кольчуги. Поширення кельтської культури в Україні не обмежувалося тільки західним регіоном. Справжню сенсацію викликала знахідка археологів у Залісся на правом бережу Прип'яті. Тут було виявлене поховання, не схоже на поховання ні однієї місцевої культури. Спалені останки перебували в ручної роботи «кружальному» посудині, при них був типово кельтський інвентар. Це відкриття дозволило припустити, що окремі групи кельтів проникали далеко на схід. Але й це ще не все. Із джерел достеменно відомо, що кельти побували й у Північне Причорномор'я. Так, наприклад, в III столітті до н.е. їхні племена загрожували грецької колонії Ольвія (біля сучасного Миколаєва).
Вгасання й загибель кельтської культури в Україні датують початком I століття нашої ери. Учені зв'язують його із приходом нових племен - дакійців. Але вона не зникла безвісти. Кельти вплинули на культуру наших предків - східних слов'ян. Причому ареал цього впливу був дуже широкий. Завдяки торгівлі, предмети кельтського походження проникали далеко на схід, де вироблялися речі, що наслідували ім. Багато таких виробництв перебували й у Прип'ятське Полісся, і в Середнє Подніпров'я. Вплив кельтської культури на місцеве ремісниче виробництво проіснувало тут ще довго.
І все-таки найбільш глибокий слід кельти залишили на заході нашої країни. Крім уже згадуваного кельтського походження назви Галичина, можна навести ще кілька прикладів. Так, наприклад, назва регіону Бойковщина дослідники зв'язують із етнонімом кельтського племені бойїв, що жило тут більше двох тисяч років тому. Крім того, ряд вчених-лінгвістів не без успіху намагаються простежити ледь уловимі, але все-таки присутні кельтські релікти в західноукраїнських діалектах.
