Кельти були чудовими майстрами фортифікаційних споруд, як в масштабах одного будинку, так і цілого міста. Кельтський місто-фортеця в Бібракті (Франція) займав 135 гектарів, в той час як давня Троя розміщувалася лише на двох гектарах. На малюнку 1 план кельтського "оппідум", як його називали римляни, в Хейнебурге (ФРН). Саме тут в VI ст. до н. е.. були закладені основи кельтського містобудування, планування вулиць, жител, торгових рядів і ремісничих майстерень. Спочатку поселення було огороджено лише дерев'яним частоколом і укріпленим земляним валом. Пізніше була вибудована цегляна стіна (жирна біла лінія в лівому кутку) і квадратні вежі (праворуч на плані).

Між 38 і 81 роками до н. е.. Юлій Цезар підкорив Галлію. У результаті Римська імперія отримала одну зі своїх найбагатших провінцій.

Римська Галлія включала в себе територію сучасної Франції, Бельгії та Нідерландів аж до Рейну, а також Швейцарію. Весь цей район був населений кельтами, яких римляни називали галлами. Проте землі кельтів сягали далеко за межами Галлії, вклинюючись в східну частину Європи.

У кельтів ніколи не було єдиної держави: різними племенами керували королі, вожді або "благородні". Але все кельти говорили спільною мовою і володіли багатьма подібними рисами в повсякденному житті і звичаях, що не заважало їм часто вести запеклі міжусобні війни. У "Записках про галльську війну" Цезар неодноразово відзначає важливу, з його точки зору, роль "оппідум", галльських міст, де його війська могли отримати провіант, розташуватися на зимові квартири, а також сховатися при відступі. У той же час саме тут місцеві племена найбільше чинили опір і, отже, падіння оппідум або центрального оппідум (фортеці) вирішувало долю всього племені.

Із записок Цезаря видно, що оппідум були фактично першими галльськими містами. Цезар з повною підставою використовував цей латинський термін, що позначає місто, а частіше - укріплене місто. У опподіумах - центрах місцевих округів і племен - зазвичай обгрунтовувалися правителі.

Ці міста були також центрами економічного життя, де ремісники і торговці відігравали провідну роль (хоча більшу частину населення і становили в них хлібороби, обробні прилеглі землі, проте з міркувань безпеки жили в місті). Важливу роль грав місто і в релігійному житті - тут знаходилися капища і священиками жерці.

За давнім переказом, Цезар підкорив кілька сот галльських міст. Якщо навіть ця цифра дещо перебільшена і, кількість міст в Галлії тим не менше було, мабуть, значним.

Коли гельвети, рятуючись від германців, в 58 році до н.е. покинули свою територію (теперішню Швейцарію), вони спалили, за свідченням Цезаря, 12 міст, 400 сіл і безліч окремих господарств, для того щоб ніщо вже не вабило їх повернутися назад. У племені бітурігов було щонайменше 20 міст, крім Аваріка (сучасний Бурж), що вважався найкрасивішим містом в Галлії. Ці цифри говорять самі за себе.

Оппідум, що згадуються Цезарем, були в більшості випадків так вдало розташовані, що багато хто з них у період Римської держави розрослися і, переживши смути раннього середньовіччя, до цього дня грають важливу роль. Це справедливо в першу чергу відносно Парижа, який римляни називали "Lutetia Parisiorum", - укріпленого міста племені паризіїв, розташованого на одному з островів Сени. З багатьох інших прикладів слід згадати також Женеви (ГенАвіа), Орлеан (Кенаб) і Ам'єн (Самаробрів).

Інші міста-фортеці були покинуті або перенесені на нові місця через зсув транспортних шляхів і торгових центрів у період римського панування. Широко відомий в цьому відношенні головне місто едуев Бибракте (на висоті Бевре в Морванскіх горах, Франція). Його жителі під час правління римського імператора Августа були переселені у знову побудований місто Августодун (теперішній Отен, Франція), розташований на схід, в долині Арру.

Єдине, що залишилося на місці старого міста, - це святилище (нині каплиця), а також знаменитий ринок, де кілька десятиліть тому ще велася торгівля.

Картина галльського міста стає більш чіткою при зіставленні описів Цезаря з знахідками археологічних досліджень. Як приклад може служити Везонтіон (теперішній Везансон), головне місто секванов. Він був захищений самою природою: з трьох сторін його оперізувала річка Ду, а з четвертого - прикривала висока гора, яка, як цитадель, височіла над містом.