Сучасне суспільство досить нерозбірливе у сфері використання тих чи інших
релігійних термінів. І єдинними правильно вживаними відповідними термінами є
хіба що слова „церква” і „секта”. А в іншому – суцільний хаос.
Не виключення – і вживання таких
термінів, як „язичники” і „неоязичники”. По-перше, слід сказати, що у нашому
суспільстві ці слова використовують взагалі неправильно, підміняючи одне одне.
По-друге, вкладають в них відверто негативний зміст. Зазвичай ними намагаються
називати людей, які „відвернулися від християнства і вдаються до жахливих
обрядів”. Тому нашим завданням є розмежувати вищезазначені терміни і усвідомити їх
абсолютно протилежний зміст.
Отже, як відомо, слово язичник
означає людину, яка зберігає і вживає тисячолітні традиції предків та сповідує
віру у рід-них Богів та Богинь. Виходячи з цього визначення, стає зрозуміло, що
язичництво являє собою не лише традиційне віросповідання, але й рідний (тобто,
властивий своєму народови) спосіб життя.
З іншого боку, часто доводиться
зустрічати таке слово, як „неоязичник”. Особливо ним люблять послуговуватися
сучасні вітчизняні релігієзнавці, вкладаючи в нього наступний зміст: це секта,
до якої входять люди, що відроджують та практикують дохристиянські традиції та
вірування своїх давніх предків, які не були у використанні багато століть.
З точки зору самих язичників,
неоязичниками слід називати тих „діячів”, які вибірково повертають до життя
традиції та вірування своїх предків, або ж з певних особистих причин суттєво змінюють
(наприклад, зменшують в обсязі) обряди, а та-кож навіть реформують пантеон
Богів та Богинь.
Саме через таких діячів сучасне
язичництво, яке в надзвичайно важкій для себе ситуації та несприятливій
атмосфері в суспільстві намагається будь-що відродити рідні Традицію і Віру,
зазнає необґрунтованих звинувачень у сектантстві. Тому всім нам, сучасним
язичникам, слід відкрито відмежовуватися від подібних вищезгаданих „діячів”. А
також не йти ні на які спільні дії чи співпрацю. Бо, як то кажуть, „з ким
поведешся – від того й наберешся”.
Кожному язичникові слід добре
розуміти: якими б заманливими не були пропозиції неоязичницьких „діячів”, треба
завжди зберігати рідні Віру і Традицію такими, якими їх сповідували наші
предки. Бо те, що встановили Боги і Богині, того лю-ди не мають ніякого права
міняти або ж навіть скасовувати!
Кенторікс
|
