Їхнє вчення складалося з трьох заповідей:

1. Підкорення божественним законам. Бог розглядався як космічний розум (греки казали про «Логос-Розум»), ця слухняність передбачає наявність у людини Принципу Волі, що характеризує Божество.

2. Бути зацікавленим у добробуті всіх, у добробуті людства, племені. Це пов'язано з таким поняттям як Любов, другою характеристикою багатоликого божества, яке неможливо зобразити.

3. Мужньо переносити весь тягар життя, тобто бути стоїком, володіти власною життєвою філософією. Як показала історія, ці народи здатні були переносити найтяжчі втрати та протистояти багатьом бідам. Для цього необхідне Розуміння: щоб уміти промовчати, коли це необхідно, й діяти, коли це необхідно.

Це божество, одночасно Єдине та потрійне, володіє трьома характеристиками, у відповідності з трьома основними чеснотами: Волею, Любов'ю і Розумом.

Ці три «заповіді» можуть втілюватися в життя як окремо, так і разом, та співвідносяться з трьома ступенями жрецтва.

ТРИ СТУПІНІ ПОСВЯЧЕННЯ

Перший ступінь — Барди, ті, що розуміють життя, вміють мовчати та говорити, коли потрібно. Середньовічні Барди були тими, хто передавав знання, сповіщав новини. Вони в той же час працювали із законами природи. Бард — це той, хто творить ритм у прозі, в мові, в мовленні. Відтворюючи основні ритми та хвилі, він міг складати з них вібрацію життя... Барди створювали пісні — основу життя будь-якого народу. Якщо народ перестає танцювати або співати, виражаючи в пісні та в танці глибинну суть нації, її індивідуальність, це означає, що цей народ хворий або майже мертвий.

Барди мали доступ до джерел знань та черпали натхнення в божественному ритмі зірок. Їхні туніки були блакитними, як небо; вони були ще й астрономами. Перша ступінь готувала до виконання третьої заповіді: приймати життя таким, яке воно є, не шукати неіснуючого щастя чи раю, але змінювати життя за допомогою поезії, пісні чи танцю, тобто за допомогою самого ЖИТТЯ, оскільки життя не можна змінити ні в чому крім самого Життя, інакше воно помирає.

Другий ступінь — Оват. Це слово походить від кельтського слова «ovide», однокореневого до індоєвропейського. Змій — це символ мудрості; в Індії вчителя називали Нагом, що означало змій, «той, який знає». Оват носив туніку зеленого кольору — кольору вібрації природи на нашій планеті; море — джерело життя — вібрує в тій самій тональності, яка відповідає ноті Фа —четвертій ноті гами.

Оват — це ще не Друїд, але він міг навчати молодих, вселяти надію та мужність. Він міг також навчати поводитися зі зброєю, носити меч та боротися, оскільки знав, коли і як потрібно битися.

Якщо бард працював із внутрішньою музикою, що пов'язує хвилі через спіралі, то оват працював із хвилями думки.

В землі є власні коливання, що поширюються у вигляді синусоїдальних хвиль і складають її структуру (tellurisme-?). Овати знали напрямки земних течій, вміли проводити енергії, даровані природою. Оват діяв як посередник між світом підземним та повітряним, світом думки.

Третім ступенем посвячення був ступінь Друїдів. Це слово походить від кельтського слова «дерв», однокорінного з індоєвропейським Дерія, Дурія, Дірія та Вірія. «Дерв» означає «дуб». Це дерево проводить енергію та породжує вібрації у навколишньому просторі.

Вирубка омели була однією з функцій Друїдів. Вона здійснювалась трьома людьми, що представляли три «заповіді»: двоє, що підтримували та уособлювали Любов та Розуміння; третій, що рубив золотим серпом, уособлював Волю. Цей останній ставав на праве та ліве плече двох своїх товаришів. Так він міг дотягнутися до крони дерева і зрізав омелу, яку передавав двом людям, що її відносили.

Серп уособлював владу Місяця та Сатурна, символу знання та перемоги над випробуванням смертю.

Друїди носили білі туніки та проводили енергії неба.

ТРИ КОЛА КЕЛЬТСЬКОГО ХРЕСТА

Так само як усе життя людей будувалося у відповідності з потрійним законом, так і весь всесвіт був поділений на три світи:

1. Коло Кегана (Keugant), порожнє коло, де не може знаходитись жодна істота, крім Бога. Світ Духа або архетипів, він пов'язаний з центральним отвором Круглого Столу. Це — духовна цільність, Невідоме й Невидиме, світ, куди ніщо не може проникнути, тому що в ньому вже все є. Вихідною формою для кельтських хрестів було порожнє коло. Для давніх людей, які вважали, що матерія вторинна, енергодуховний принцип був первинним.

2. Коло Абреда (Abred), коло фатуму, неуникної долі, де кожне нове існування породжується смертю. Людина перетинає це коло, що складається з розширеного першого кола та чотирьох гілок хреста, розташованого в колі. В дійсності це коло створює колесо Бога Суселлуса (Sucellus), що карає та бачить долю, Бога молота. Круглі пластини з гравірованими зображеннями виготовлювалися в період від другого століття до епохи Меровінгів. Цей живий хрест означав можливість здійснення долі, але не фатуму. Індуси називали це законом Карми. Той, хто б'є, отримує удар у відповідь. Закон причин і наслідків, дії та реакції... Це коло — наш конкретний світ; ми можемо віднести до нього всі планети, світ проявів та дуалізму простору-часу, що представлений хрестом.

3. Коло Гвенведа (Gwenwed), або коло блаженства,— це коло білого кольору, де кожне існування породжене життям. Воно зображувалося у вигляді вінка з дубових листків, що в'ється як кадуцея навколо кола проявів. Коло — найдосконаліша геометрична фігура, і цей третій світ символізував повернення до цілісності, до завершення циклу.

Отже, існує три світи:

світ духовний або світ архетипів;

світ фатуму або долі, світ із хрестом, як наш;

світ звільнення, непідвласний грі світла та темряви.

В кельтському хресті первинними елементами є крапка центру світу та коло, що містить усе. Це світ Геньєври (Gueniuvre), що квітне та розпускається, світ, подібний до сонця. Ці два елементи зв'язує хрест, два діаметри. Таким чином, приходячи у рух, хрест породжує свастику, що обертається праворуч та ліворуч, як подвійна спіраль, подвійна хвиля, що поширюється вгору та вниз. Рух частин хреста виводить хрест із його кола. Так він виходить із кола необхідності, внаслідок чого стає можливим побудувати або зруйнувати світ за допомогою молота Суселлуса. Завдяки цьому світ стає обмеженим та отримує форму, тоді як у власній його природі закладено енергетичне розширення.

Цей народ визначав життя Європи між 900 та 300 роками до нової ери, тобто в епоху, яка астрологічно відповідає Ері Овна. Сонячні сили вторгнулися в Зодіак. Загадковий божественний Овен із тілом змії грав дуже важливу роль у віруваннях кельтів. Завоювання галами Капітолійського Горба в Римі та Дельфів поклало кінець цьому циклу. Мало-помалу цей світ приходив у занепад, але деякі його елементи збереглися: шляхи, якими користувався Цезар, мистецтво металургії, мистецтво геометрії, пантеон та широкі знання про сили природи.

Ці елементи проіснували до 819 року, коли Людовік Добрий скасував кельтські форми християнських обрядів, які ще існували на той час. В епоху Середньовіччя ці традиції знайшли своє відображення в циклі Романів Круглого Столу, що беруть початок у світі друїдів.